Школа – це наука.
Школа – це життя.
І вона веде нас
У щасливе майбуття.
 

     Найпотаємнішим знаком національного життя нашого народу є освіта. Не було освіти в селян села протягом усього панування Речі Посполитої. Навіть керівники села були неграмотні.Іноземні загарбники додержувались політики, що для мужика освіти не треба, не треба школи. Його місце в церкві , корчмі, криміналі. Розвиток економіки приводить до розвитку освіти в містах. Село також пробуджується до освіти.
     Австрійський уряд ще в грудні 1774 році видав указ про утворення в Галичині народних шкіл, але до нашого Придністров’я дійшов аж на початку 19 століття.
Перша школа в Торговиці називалась народна парафіяльна, вона була відкрита в 1811 році. Чому школа називалась парафіяльна, бо повністю контролювалась церквоюСеляни, котрі хотіли вчити своїх дітей грамоти, звертались до дяка, просили його, платили йому, аби він вчив дітей, переважно хлопчиків.Часто дяки були малограмотними, та ще й жорстокими. Дяк учив дітей коли йому хотілося. Міг навіть цілими днями не бути з дітьми. Книжок не було. Якби були б книжки, діти самі вивчали, не чекали поки їм дяк скаже їм , або видумає.
    З церковних джерел відомо, що 1865 році в селі продовжувала функціонувати однокласна церковна школа. Учителем цієї школи уже був не дяк, а педагог Семен Грабовецький. Школу відвідувало з 86 лише 28 хлопчиків і 78 дівчат тільки 11 . Плата учителя становила 105 флоринів і 12 возів дров.
Державну школу в Торговиці відкрито 15 листопада 1866 р. Вчителя ще не було. Його оклад мав складати 216 золотих римських, 606 кв. сажнів городу, дрова на опалення. На той час сільська школа підпорядковувалася Чортківському освітянському округу. Зокрема, відомо, 26 березня 1874 р. в Чорткові розглядалося питання про призначення у торговицьку школу учителя і було прийнято рішення про виділення коштів на посаду учителя. Щоправда, церква й надалі зберігала свій вплив в школі через катехизацію. Щорічно, діти здавали екзамени з регілієзнавства. На екзамені був присутній заступник ординатора в шкільних справах Станіславської консисторії Іоан Могильницький.
     Завданням школи було навчити дітей, які досягли шкільного віку читати,писати і рахувати. Першим вчителем в Торговиці був Іван Царкевич, шкільний надзиратель-священник Антон Людковський. Тоді була двокласна школа, навчання було на польських і латинських мовах. У 1839 році введена німецька мова. В 1847 році введено русько-слов’янським буквар. Вчителів, які працювали в селі поміщик наділяв полем. Часто вчитель відпускав дітей додому, а сам ішов працювати на полі. У 1859 році в селі була двокласна школа, було два вчителі – Платон Гапонович та КавтанКарвасецький. Обидва поляки. В учнів зошитів не було, писали на табличках грифельних. Писали рисіком. Написане витирали, знову писали. Одна дощечка була на всі предмети.
     У Торговиці завжди шанували освіту, науку. На кінець 19 століття в Торговиці була єдина в районі школа, де навчання велося українською мовою.
14 травня 1869 року видано указ проте, що кожна дитина шкільного віку від 6 до 14 років зобов’язана ходити до школи. У 1873 році австрійський уряд видав указ, що б кожне село мало відповідне приміщення для школи. У 1867-1870 роках в Торговиці вчителював поляк Василь Брундзей.
    У 1870 році прибув до села вчителювати Лев Казанкевич, який довго прожив у селі. Подружив із сім’єю Мартовичів. Говорять, що він тримав до хресту маленького Леся Мартовича і вчив його в 1 класі. Бачив здібності Леся, приділяв йому більше уваги, любив малого Леся за кмітливість і винахідливість. Радив батькам Леся, щоб вони його віддали на науку далі.
     У 1882 – 1888 роках працював у селі Андрій Савицький. Працював добре, сумлінно, вимагав щоб діти відвідували школу та добре вчилися.
У 1888 році прибув у село молодий, енергійний, із спеціальною педагогічною освітою Антон Кукурудз. Напередодні нового навчального року він зібрав батьківські збори, де одним із основних питань було навчання і відвідування учнями школи.
     В кінці 19 століття уряд приділяв велику увагу розвитку освіти в Галичині. Дітей до школи ходило вже більше, кожного року було по два класи. Шкільне приміщення було замале. Побудувати нову школу громада не могла, бо не було грошей. На цьому місці, де тепер стоїть школа, було приміщення корчми. Громада села вирішила помінятися приміщенням корчми на інше та ще й попросили селянина Гриця Коваленка віддати свій город під школу. Подвір’я школи стає великим і гарним.
В 1912 році в село прибули нові вчителі - подружжя Бабіцькі Франс і Ольга. Працювали вони разом до 1914 року. Директора Франса забирають на першу світову війну, а жінка Ольга залишилася сама з чотирма дітьми. Вона ще довго жила і працювала в селі.
     Зі спогадів Долинного Івана Федоровича
     В 1932 році при владі був Небесний Василь, У його канцелярії зібралися радні, які допомагали вирішувати справи, що виникали перед громадою села. Перше питання виникло, як побудувати велику нову школу. «Школу, але якщо школу будувати то тільки з цегли»- сказав Василь Небесний. Громада твердо рішила будувати нову школу. Вибрали комітет, почали збирати гроші із селян. Мали возити цеглу із Снятина, але це дуже дорого коштувало, тому вирішили випалювати цеглу вручну бо так дешевше, вигідніше для селян. Тоді голова Василь Небесний віддає своє поле на будову цегельні, договорюється з майстром Паращуком з Городенки, щоб він робив цеглу на цілу школу. Люди допомагали будувати школу. В 1938 році для будівництва запросили майстрів. З невеликої двокласної за рік виросла велична і красива школа. Люди із таким захопленням будували, що всі як один брали участь у цій будові. «Дуже багато зусиль витратили на будівництво, зате зекономили гроші. Сили відновлються, а грошей то менше витратили» - так згадує Іван Долинний.
     З 1 жовтня 1939 року почала діяти семирічна школа. А 1 вересня1940 року маленькі діточки пішли до нової великої школи.
Очолював семирічну школу 1944-1948 роках Володимир Юрійович Бандурак. Почав свою роботу із перепису дітей шкільного віку. Треба було побувати в кожній хаті, де була малеча, з’ясувати скільки їм років, який клас закінчували і чи мають книжки. Згадує Бандурак: « На щастя я мав доброго помічника в особі вчителя Миколи Липчука. За місяць роботи ми мали приблизну уяву про кількість дітей шкільного віку».
1 вересня 1954 року переступили поріг середньої школи в селі Торговиця учні з навколишніх сіл: Топорівців, Ганьківців,Сороків,Вербівців, Чернятина, Глушкова і також Торговиці.
   У 1954 році у Торговиці призначено директором школи Петренко Віру Петрівну. Віра Петрівна, Валентина Іванівна, Євдокія Кирилівна, Віра Семенівна, Галина Леонтівна, Іван Михайлович, Лариса Дмитрівна – були не просто добрими фахівцями. За свою справу вболівали душею. Вони проводили додаткові уроки і інших вчителів до цього спонукали. В цей час семирічну школу реорганізовано в середню, але для середньої не вистачало класних кімнат. І в 1957 році знову почали добудовувати школу. Добудували ще п’ять класних кімнат, переобладнали фізичний кабінет, спортивний зал. В цей час добре налагодили роботу гуртки художньої самодіяльності, придбали для школи інструменти. Неодноразово виборювали перші місця на предметних олімпіадах та олімпіадах з художньої самодіяльності.
Сучасне приміщення школи будувалось в різні роки: південна частина в 1938 році за стараннями селянина Небесного Василя. Східна частина школи побудована в 1962 році за часів керівництва колгоспом Хелевича І.І., половина північної сторони оновлена в 1882 році за часів головування Гринюка Василя Федоровича, Семотюка В.В., Грицюка І.І.Остання північна сторона із спортивним залом розпочата Гранішаком М.І., а закінчена в 1992 році Грицюком В.С. та Гайдичем В.В.
    За час існування школи директорами були: М.Бабіцька, М.Підперегога, В. Гуцул, В.Бандурак, Н. Качуровський, М. Липчук, Г. Кабацький, В . Петренко, П. Прохоренко, В. Мороз, В.М. Нагірняк (очолював педколектив протягом 33 років з 1963 по 1996 рр.), В.М.Гуцуляк. На даний час школу очолює Марія Іванівна Новосельська. За час її керівництва Торговицька школа набуває виразного європейського вигляду, зберігаючи при цьому свою самобутність.
Торговицька ЗОШ І - ІІІ ступенів ім. Л. Мартовича працює над реалізацією інноваційної моделі державно - громадського розвитку сільської школи.З метою реалізації даної програми в 2011-2015 р. розробили і впровадили ряд проектів:
- Проект Європейського Союзу та Програми розвитку ООН (заміна вікон)". Вартість проекту - 183774 грн. ;
- Всеукраїнський проект "Крок за кроком до громадсько активної школи" (заміна системи опалення та частини вікон). Вартість проекту - 160 000 грн ;
- Обласний проект( влаштування внутрішніх туалетів). Вартість проекту - 124700 грн.
- Проект Представництва Міжнародної Організації з Міграції в Україні "Попередження торгівлі людьми шляхом розвитку соціальної роботи та мобілізації громад, Фаза 2" -"Навчально-виховний комплекс - майбутнє сільської школи" та «Спортивно-ігровий комплекс – центр оздоровлення та відпочинку дітей і молоді на селі» вартістю240 тис. грн.
     Зараз працюємо над реалізацією 2 проектів:
- Всеукраїнський проект"Громадсько активна школа - центр впровадження сучасних інформаційних технологій на селі" вартістю 140 тис грн.
- Проект Європейського Союзу та Програми розвитку ООН «Інноваційні енергоефективні заходи в школі с. Торговиця (влаштування сонячної установки, заміна та утеплення підлоги в спортивній залі)» вартістю 508538 гривень.
Торговицька ЗОШ І - ІІІ ступенів ім. Л. Мартовича входить в десятку кращих шкіл району. Щорічний переможець конкурсу на кращу підготовку шкіл до нового навчального року. На базі школи проводяться районні семінари, навчання. Учні отримують міцні знання, стають призерами районних та обласних олімпіад і конкурсів. Зараз в школі навчається 140 учнів, працює висококваліфікований учительський колектив, серед яких 15 вчителів вищої категорії, 10 "старших вчителів", 1 «вчитель-методист». Неодноразово вони нагороджувалися грамотами та подяками районної та обласної влади. Школа є базовою профільною, єдина в районі, яка має ліцензію на профільне навчання по професії "Тракторист ". Юнаки нашого і сусідніх сіл здобувають в стінах школи дану професію.
    Серед випускників школи 2 академіки, 3 доктори та 17 кандидатів наук, 6 заслужених працівників, 4 - нагороджені орденами та 3 медалями, майстер спорту міжнародного класу, підприємці, бізнесмени,відомі люди краю.
      Видатними земляками села Торговиця в різні періоди були:
Лесь Семенович Мартович – письменник - сатирик
Марчук Василь Васильович – професор, доктор філософії, доктор історичних наук, член – кореспондент академії політичних наук України, заслужений діяч наук
Липчук Василь Васильович – професор, доктор економічних наук
Липчук Ганна Миколаївна – доктор медичних наук
Марчук Ганна Іванівна – кандидат філологічних наук
Квітковський Віталій Орестович – кандидат філологічних наук
Грицюк Василь Григорович – кандидат технічних наук
Гайдич Наталія Миколаївна – кандидат філософських наук
Григолінська Надія Миколаївна – кандидат філологічних наук
Марчук Микола Васильович – кандидат історичних наук
Стефанюк Микола Федорович – кандидат медичних наук
Грицюк Федір Федорович - кандидат історичних наук
Панчук Мирослав Васильович – кандидат технічних наук
Козак Мирослав Іванович – кандидат фізико-математичних наук
Гуцуляк Богдан Іванович – кандидат фізичних наук
Липчук Оксана Іванівна – кандидат політологічних наук
Галух Богдан Іванович - кандидат технічних наук
Гуцуляк Іван Іванович - кандидат фізичних наук
Гринюк Надія Петрівна – кандидат філологічних наук
Макулович Ганна Василівна – кандидат мистецтвознавства
Отець Ігор Івасютин - кандидат богословських наук.
Бойчук Михайло Михайлович - заслужений працівник культури України
Нагірняк Микола Федорович – заслужений юрист України
Нагірняк Василь Васильович - заслужений журналіст України
Ткачук Володимир Мар’янович – заслужений лікар України
Табачнюк Василь Миколайович - заслужений працівник с\господартва
Кушнірук Володимир Васильович – заслужений нафтовик
Левандовська Лідія Григорівна – майстер спорту міжнародного класу з ходьби на 20 км, чемпіон СРСР, срібний призер чемпіонату світу і Європи
Орденоносці - Табачнюк Василь Миколайович - орден за заслуги ІІІ ступеня, Гайдич Мирослав Іванович, Нагірняк Ігор Васильович, Нагірняк Дмитро Дмитрович – Орден Миколи Чудотворця.
Медаллю «За заслуги перед Прикарпаттям» нагороджені – Марчук В. В., Поливкан М. М., Новосельська М.І., Нагірняк Д. Д.
З лютого 2015 року при школі відкрився дитячий садок, школа одержала статус Торговицький НВК I-IIIступеня.
Школа є коштовним самоцвітом, у якому присутня своя особливість, що вирізняє її з поміж інших шкіл району.
Учитель- це в житті дорога,
Це вміння вірити й любити,
Це зло перемагати й жити,
Це сіяти добро і знати
Що будуть діти зерна ті збирати.